В часи перших християн, коли освіти не існувало як такої, а духовної – тим паче, пресвітером, тобто керівником «первісної» релігійної общини, ставав найдостойніший серед мирян, який готовий був присвятити своє життя служінню Богу та вести людей до спасіння.